зал
зал (зала) (нім., франк. < санскр. — тінь)
1. Парадне приміщення для урочистих прийомів у палацах, замках, особняках і отелях, яке у порівнянні з іншими житловими і службовими кімнатами відзначалося значною висотою, великими розмірами довжини й ширини, багатим вбранням.
2. Найбільше приміщення, призначене для зборів у спорудах різного призначення.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зал — зал – зала Слова запозичені. Зал утворене від німецького der saal (чоловічий рід), а зала – від французького la salle (жіночий рід). Наприклад: “Пізній вечір. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- зал — зал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зал — -у, ч. 1》 Велике приміщення для багатолюдних зборів, засідань, занять і т. ін. || Про людей, що є в залі. Зал акцій бірж. — операційний зал фондової біржі, в якому здійснюються операції виключно з акціями. Зал облігацій бірж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зал — див. заля Словник чужослів Павло Штепа
- зал — ЗАЛ, у, ч. 1. Велике приміщення для багатолюдних зборів, засідань, занять і т. ін. Зал засідань нагадує студентську аудиторію (Кир., Вибр., 1960, 276); Зал чекання на вокзалі. Пізній вечір. Зал майже порожній (Коч., II, 1956. Словник української мови в 11 томах