канелюра
канелюра — канелюри мн. (фр. < грец. — лоза)
1. Вертикальні дугоподібні в перетині жолобки на стовбурах колон або пілястр (синоніми — альвеоли, рабдоси). В класичному іонічному ордері канелюри (в перетині) чергуються з доріжками, у доричному — утворюють гострі кути. Крім того є:
канелюри зустрічні — вертикальні жолобки, розділені в нижній частині стовбура на вужчі або заповнені валиками.
2. Горизонтальні виїмки на базах іонічних колон.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канелюра — канелю́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- канелюра — -и, ж., архіт. Вертикальний жолобок на колоні або пілястрі. Пілястри з канелюрами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канелюра — Канелю́ра, -ри; -лю́ри, -лю́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- канелюра — КАНЕЛЮ́РА, и, ж., архт. Вертикальний жолобок на колоні або пілястрі. Пілястри з канелюрами. Словник української мови в 11 томах