декан
Дека́н:
Де́кан:
— благочинний піп, начальник церковно-адміністративного району [IV]
— благочинний, священик, що очолював церковне управління певної кількості парафій [46-1]
— начальник деканату, адміністративної церковної одиниці, благочинний [VI,VII]
— священик, що очолював церковне управління певної кількості парафій [46-2]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- декан — [деикан] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- декан — -а, ч. 1》 Керівник факультету у вищій школі. 2》 церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Декан — Дека́н іменник чоловічого роду плоскогір'я в Індії Орфографічний словник української мови
- декан — дека́н (лат. decanus, букв. – десятник, від decem – десять) 1. У вищому навчальному закладі – керівник факультету. 2. В католицькій та англіканській церкві – сан священика. Словник іншомовних слів Мельничука
- Декан — Плато в Індії, на Індійському півостр.; оточений горами: Зх. і Сх. Ґати; бл. 1 млн. км2; середня вис. 600-900 м; докембрійська платформа, прикрита подекуди молодшими утвореннями (на пн.-зх. Універсальний словник-енциклопедія
- декан — Дека́н, -на; -ка́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- декан — ДЕКА́Н, а, ч. 1. Керівник факультету у вищій школі. 2. церк. Старша духовна особа в католицькій церкві; священик. Отець декан страшно був задоволений із себе і все підкреслював, все звертав увагу о. Василя на свою доброту (Хотк., II, 1966, 179). Словник української мови в 11 томах