жаління
Жалі́ння, -ння, -нню, -нням
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жаління — жалі́ння 1 іменник середнього роду від: жалити жалі́ння 2 іменник середнього роду смуток розм. Орфографічний словник української мови
- жаління — I -я, с. Дія за знач. жалити. II -я, с., розм. 1》 Почуття жалю, смутку; співчуття. 2》 Дія за знач. жалітися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жаління — Співчуття Словник чужослів Павло Штепа
- жаління — див. сум Словник синонімів Вусика
- жаління — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови
- жаління — ЖАЛІ́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. жали́ти. Жалили [медузи] ноги, тіло від них щеміло, мов від кропиви, але не так самого жаління Тоня боялась, — просто були їй нестерпні слизькі доторки цих морських потвор (Гончар, Тронка, 1963, 225). ЖАЛІ́ННЯ² , я, с., розм. Словник української мови в 11 томах
- жаління — I. Жаління, -ня с. Жаленье. --------------- II. Жаління, -ня с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий.... Словник української мови Грінченка