щерблений
Ще́рблений, -на, -не
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щерблений — див. щербатий Словник синонімів Вусика
- щерблений — ЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до щерби́ти. І де той меч, не щерблений ніким, Що голови позносив би ворожі? (Л. Дмитерко). 2. у знач. прикм. Який має щербини (про що-небудь); щербатий. Він пам'ятає шаблю гостру, а може, щерблену й тупу, блискучу й довгу, наче постріл у ночі тьмі... (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
- щерблений — ще́рблений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- щерблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до щербити. 2》 у знач. прикм. Який має щербини (про що-небудь); щербатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щерблений — ЩЕРБА́ТИЙ (із зазублинами, щербинами), ВИ́ЩЕРБЛЕНИЙ, НАДЩЕ́РБЛЕНИЙ, ЗАЗУ́БЛЕНИЙ, ЩЕ́РБЛЕНИЙ, ВИ́ЗУБЛЕНИЙ. Я написав на щербатій колонаді рейхстагу: "Не чіпайте нас більше, не вимушуйте гніватися!" (В. Словник синонімів української мови
- щерблений — ЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до щерби́ти. І де той меч, не щерблений ніким, Що голови позносив би ворожі? (Дмит., Книга боротьби, 1939, 47). 2. у знач. прикм. Який має щербини (про що-небудь); щербатий. Словник української мови в 11 томах