голосистий
ГОЛОСИСТИЙ – ГОЛОСНИЙ
Голосистий. Який має сильний, дзвінкий голос; дзвінкий, гучний. Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (П.Грабовський); Здавалось, сама земля задзвеніла тим голосистим кукуріканням (Ю.Збанацький); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С.Добровольський).
Голосний. Який сильно звучить, якого добре чути тощо, а також переносно: голосна розмова, голосне читання, голосні звуки (у лінгвістиці). Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (І.Нечуй-Левицький); Останніх голосних подій в Одесі не буду Вам описувати, бо, певно, Ви краще знаєте все з закордонних часописів (М.Коцюбинський).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голосистий — голоси́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- голосистий — -а, -е. 1》 Який має сильний, дзвінкий голос (у 1, 3 знач.). 2》 Дзвінкий, гучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосистий — ГОЛОСИ́СТИЙ, а, е. 1. Який має сильний, дзвінкий голос (у 1, 3 знач.). Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (П. Грабовський); На вулиці голосиста циганка продавала паперові троянди. “Як живі! Як живі!” – вигукувала вона (І. Словник української мови у 20 томах
- голосистий — див. голосний; крикливий Словник синонімів Вусика
- голосистий — ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Словник синонімів української мови
- голосистий — ГОЛОСИ́СТИЙ, а, е. 1. Який має сильний, дзвінкий голос (у 1, 3 знач.). Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (Граб., І, 1959, 321); На вулиці голосиста циганка продавала паперові троянди. «Як живі! Як живі!» — вигукувала вона (Мур., Свіже повітря.. Словник української мови в 11 томах