ікло
ІКЛО – БИВЕНЬ – КЛИК
Ікло, р. мн. -ів. 1. Зуб між різцями й передкореневими зубами в щелепах людини й ссавців: ікла вівчарки. 2. Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні в деяких ссавців; бивень: кабанячі ікла, ікла мамонта.
Бивень, -вня, ор. -внем. Дуже розвинений різець у хоботних – у слонів, мамонтів.
Клик, -а, діал. Те саме, що ікло.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ікло — -а, с. 1》 Зуб між різцями й передкореневими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. 2》 Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні (в деяких ссавців): бивень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ікло — і́кло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ікло — І́кло, -ла, -лу і кло, кла, клу; і́кла, і́клів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ікло — І́КЛО, а, сер. 1. Зуб між різцями й передкорепевими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. Потомились вівчарки.. Словник української мови в 11 томах
- ікло — Ікло, -ла с. Клыкъ. Як піймав вовк іклом за хвіст, так і роспоров хвіст. Черк. у. Словник української мови Грінченка