евритмія
евритмі́я
• евритмія
(від грец. ευρυθμία — ритмічність, співрозмірність)
- плавність ритмічної течії вірша як наслідок співрозмірного розташування ритміко-фонетичних елементів мови в поезії; рівномірність ритму в музиці, танці, мовленні. Висока Е. властива більшості народно-поетич. творів. Необхідністю Е. пояснюються визначальні процеси еволюції укр. поезії періоду її становлення в 16 — на поч. 19 ст. (тонізація силабічного вірша, перехід від силабічного до силабо-тонічного віршування, уникнення важких фонетичних конструкцій, інверсованого синтаксису тощо). Вершин Е. досягає вірш у Т. Шевченка. В. 20 ст. у зв'язку з дальшим розвитком ритмічної організації вірша, поширенням тоніки і неточної рими, оновлюються можливості евритмії.
Н. П. Чамата.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- евритмія — евритмі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- евритмія — (від грецьк. eurythmia — гармонійний, злагоджений, ритмічний) назва спеціальних мистецьких рухів, які розроблені і застосовувуються зі сценічною, педагогічною, лікувальною та іншою метою; базується на можливостях досягнення рівномірності ритму у музиці, танцях, мові тощо Словник іншомовних соціокультурних термінів
- евритмія — -ї, ж. Рівномірність ритму в музиці, танці та у вимові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- евритмія — евритмі́я див. евримія Словник іншомовних слів Мельничука
- евритмія — (грец. — такт, стрункість) Гармонійне узгодження всіх частин споруди, завдяки метричному повтору або ясному ритму. Архітектура і монументальне мистецтво