елізія
елі́зія
• елізія
(від лат. elisio — виштовхування, випадіння)
- у віршуванні опускання одного з двох голосних звуків при їх збігу на зіткненні слів. Голосний звук при цьому може чутися, але стає нескладотворчим. Напр.: "А ми в парі ходить будем, / Одно 'дного любить будем" (укр. нар. пісня). Див. також Афереза, Зіяння.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- елізія — елі́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- елізія — Виключення виду з біотичного угруповання у зв'язку із зміною умов існування. Словник термінів з агрофітоценології
- елізія — -ї, ж., лінгв. Випадання кінцевого голосного звука в слові, що стоїть перед словом з початковим голосним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- елізія — елі́зія (лат. elisio, від elido – видаляю, виштовхую) випадання кінцевого голосного в слові, що стоїть перед словом з початковим голосним; злиття голосних. Словник іншомовних слів Мельничука
- елізія — Елі́зія, -зії, -зією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- елізія — ЕЛІ́ЗІЯ, ї, ж., лінгв. Випадання кінцевого голосного звука в слові, що стоїть перед словом з початковим голосним. Словник української мови в 11 томах