обвиклий
обви́клий
[обвиклией]
м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвиклий — обви́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обвиклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обвикнути, обвикти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвиклий — ОБВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обви́кнути, обви́кти. Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
- обвиклий — ОБВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обви́кнути, обви́кти. Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (Горд., Вірність, 1943, 30). Словник української мови в 11 томах