щепити
щепи́ти
[шчеипитие]
-пл'у, шчепиеш, шчепл'ат'; нак. -пи, -п'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щепити — див. ПРИЩЕПЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
- щепити — ЩЕПИ́ТИ, плю́, пиш; мн. ще́плять; недок., що. 1. Те саме, що прище́плювати 1, 2. Ніхто не згадав про Оксану, як щепили віспу, і дівка на ввесь вік зісталася рябою (Л. Словник української мови у 20 томах
- щепити — щепи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- щепити — Прищеплювати, засновувати, поширювати Словник застарілих та маловживаних слів
- щепити — -плю, -пиш; мн. щеплять; недок., перех. 1》 Те саме, що прищеплювати 1), 2). 2》 перен., рідко. Те саме, що прищеплювати 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- щепити — ПРИЖИВЛЯ́ТИ (ПРИЖИ́ВЛЮВАТИ) (приєднувати до тканини живого організму іншу тканину з метою прирощення), ПІДСА́ДЖУВАТИ мед.; ЩЕПИ́ТИ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше), ОЧКУВА́ТИ спец. (пагін або бруньку однієї рослини на іншу). — Док. Словник синонімів української мови
- щепити — Щепи́ти, щеплю́, ще́пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щепити — ЩЕПИ́ТИ, плю́, пиш; мн. ще́плять; недок., перех. 1. Те саме, що прище́плювати 1, 2. Ніхто не згадав про Оксану, як щепили віспу, і дівка на ввесь вік зісталася рябою (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
- щепити — Щепити, -плю, -пиш гл. Прививать (деревья, оспу). Тоді як щепи ми щепили. Шевч. 495. Словник української мови Грінченка