1. Фразеологічний словник української мови

хук

да́ти ху́ка на кого і без додатка, фам. Промахнутися, помилитися, прорахуватися. Раз на вовка хука дав (Мирон); удруге схибив, за третім разом заряд у пеньок всадив (Панас Мирний); Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука (О. Ільченко).

ху́ка усучи́ти кому. Кого-небудь відправити ні з чим; відмовити комусь у чому-небудь. — Я б тобі, Ригоровичу, хука усучила, та нехай лишень опісля; тепер ти мені прислуговуй (Г. Квітка-Основ’яненко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хук — хук іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хук — див. ШТРАФ. Словник синонімів Караванського
  3. хук — ХУК, а́, ч., розм. Те саме, що фук¹. Словник української мови у 20 томах
  4. хук — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що фук I. Хука дати — промахнутися. 2》 спорт. У боксі – боковий удар в голову. Хук справа. Хук зліва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хук — ХУК, а́, ч., розм. Те саме, що фук¹. Хука́ да́ти — промахнутися. — Раз на вовка хука дав [Мирон]; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив… (Мирний, II, 1954, 83); Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть... Словник української мови в 11 томах
  6. хук — Хук, -ка м. 1) Выдыханіе, дуновеніе. 2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча. Ном. № 3620. 3) хука дати. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. см. хвук, фук. Словник української мови Грінченка