диякон
дия́кон
1. Третій, найнижчий, ступінь священства й церковної ієрархії; дияконство; 2. Особа, що займає найнижчий ступінь церковної ієрархії, яка через рукопокладення прийняла від архиєрея Божу благодать і право допомагати архиєреєві та ієреєві при здійсненні богослужінь і таїнств, не маючи, однак, права здійснювати їх самостійно
Джерело:
Словник церковно-обрядової термінології
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диякон — Чим розрізняються значення іменників диякон і дяк? Диякон – церковний служитель, котрий має перший ступінь священства, помічник священика. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- диякон — дия́кон іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- диякон — ДИЯКОН – ДЯК Диякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дяків – аж десятка з два (Г.Квітка-Основ’яненко). Літературне слововживання
- диякон — [диейакон] -на, м. (на) -нов'і /-н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- диякон — -а, ч., церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диякон — Дяк, підсвященик, див. псаломщик Словник чужослів Павло Штепа
- диякон — У перших християн помічник єпископа, що опікувався убогими і хворими; пізніше — духовна особа, що отримала свячення дияконату й готується до священичих свячень; після II Ватиканського Собору д. може бути також жонатий чоловік, що надає релігійні послуги (хрищення, миропомазання, шлюб). Універсальний словник-енциклопедія
- диякон — Дия́кон, -на; -кони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- диякон — ДИЯ́КОН, а, ч., церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин. Ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах (Кв.-Осн., II, 1956, 93); Багато віруючих несли ікони, простуючи слідом за священиками і патлатими дияконами (Шиян, Гроза.., 1956, 332). Словник української мови в 11 томах
- диякон — Диякон, -на м. и пр. = дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово Боже голосно читає. Млр. л. сб. 55. Словник української мови Грінченка