заручений
зару́чений
ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник
Джерело:
Словник церковно-обрядової термінології
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити. || у знач. ім. заручений, -ного, ч.; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заручений — зару́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- заручений — Зару́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заручений — ЗАРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заручи́ти. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає. То дівчина заручена Калину саджає (Шевч., І, 1951, 386); — А я за свого Михайлика заручена!... Словник української мови в 11 томах