рукопокладення
рукопокла́дення
І покладення рук, заст. рукоположення Обрядова частина богослужіння Таїнства Священства, під час якої архиєрей-святитель кладе праву руку на голову ставленика й призиває на нього благодать Святого Духа; хиротонія; висвячення
Джерело:
Словник церковно-обрядової термінології
на Slovnyk.me