антон
(-а) ч.
1. крим. Двірник. БСРЖ, 37; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 37.
2. крим., мол. Сторож. БСРЖ, 37; ПСУМС, 3; СЖЗ, 11; ЯБМ, 1, 32.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Антон — Анто́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови