наркота
(-и) ж., збірн.; мол., нарк.
1. Наркотики. Після здійснення слідчих дій всю затриману й конфісковану "наркоту" спалено (ДУ, 7.09.1999); — Він правда наркоту винюхує? — Віта з повагою провела пса поглядом (А. Кокотюха, Останній раз). * У порівн. [Пам'ять] — наче наркота, яка спершу окрилює, збуджує, а потім піддає диким тортурам (А. Дністровий, Невідомий за вікном). БСРЖ, 376; ПСУМС, 47; ТСРОЖ, 121; ЯБМ, 2, 71.
2. зневажл. Окремий представник чи соціюм, компанія наркоманів. БСРЖ, 376; ТСРОЖ, 121.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наркота — наркота́ іменник жіночого роду наркотики розм. Орфографічний словник української мови
- наркота — И, ж. Наркотик(и). Найбільша «наркота» за всю незалежність (Україна Молода). Чула я по радіо, що на отих party наркоту ковтають! («ТНМК»). Слухай, о начитаний і напуваний чувак, а у тебе, тіпа, такий нев'єбенний і здоровий від «наркотик мозок??... Словник сучасного українського сленгу