пані
па́ні 1. жінка (м, ср, ст): Ввійшла ще до одної крамниці. Кілька пань купувало капелюхи. Дві панночки в чорних фартухах добирали їм фасони (Ярославська)||паннуся, панунця
◊ вели́ка па́ні 1. → пані 2
2. ірон., знев. дівчина або жінка, яка вважає себе кращою за інших (ст)||грабіна (грабіня)
◊ молочна па́ні шк. матір учня, яка є членом гімназійного комітету: Коридори були широкими, за вийнятком цієї сторони, що прилягала до мешкання терціяна, та кімнат, в яких щойно в 30-тих рр. були приміщення, як ми називали, “молочних пань”, себто комітетових (мамів учнів), які давали дешеві сніданки для учнів, а також кабінет гімназійного лікаря (Процюк)
◊ па́ні ґрабі́на вул., евф. досмерть (ст)|| = смерть
◊ па́ні дому господиня (ст)|| = господиня
◊ па́ні обража́льська → ображальський
◊ па́ні пшиперду́льська → припердульський
◊ па́ні ціка́вска (ціка́вська) → цікавский
2. ввічлива форма звертання до жінки (м, ср, ст): Чи пані може зайти до нас за півгодини? Приймемо товар, тоді будемо торгувати (Авторка)||паннуся, панунця, прошу пані
◊ про́шу па́ні → пані 4
3. жінка, яка належить до вищого соціального прошарку (ст): Як прийшли совіти, а наша служниця Марина, яка завдяки, до речі, моїй Бабці дістала квартиру, то по деякім часі прийшла до нас і з таким викликом до Бабці сказала: “Прошу Пані, а я тепер більша пані, як є пані!” (Авторка)
4. багата, заможна жінка; магнатка (ст)||велика пані, грабіна (грабіня)
5. вишукана, інтелігентна жінка (м, ср, ст)||паннуся, панунця
◊ що то мені́ за па́ні, що під носом калаба́ні (каляба́ні) ірон. 1. про зашмаркану особу (Франко)
2. про дівчину-підлітка (ст)
6. евф. до сідниці (ст): Дивися, розсілася на цілу лавку, та посунь трохи свою пані, най ше хтось сяде (Авторка)|| = дупа
◊ стара́ па́ні → пані 5
◊ ста́рша па́ні → пані 5
Значення в інших словниках
- пані — па́ні іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пані — а. донна, сеньйора, леді, міледі, місис, мадам; ІСТ. дідичка, поміщиця; (над чим) володарка, владарка, господиня, велителька; (моя) дружина, жінка; зв. ПАНІ! добродійко! паніматко! мн. пані! панійка, панія, жм. паня. Словник синонімів Караванського
- пані — невідм., ж. 1》 Заміжня поміщиця в старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен., ірон., зневажл. Жінка, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пані — ПА́НІ, невідм., ж. 1. іст. Заміжня поміщиця в старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії. Опівночі верталася додому в своє село якась багата пані (І. Словник української мови у 20 томах
- пані — вели́кий пан; вели́ка па́ні, перев. ірон. Поважна особа, яка має великий вплив і з якою треба рахуватися. Дума (Василева мати), як з ратієвської дворні, так і велика пані (Панас Мирний); — Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!... Фразеологічний словник української мови
- пані — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
- пані — Па́ні, не відм. = па́нія Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пані — ПА́НІ, невідм., ж. 1. Заміжня поміщиця в старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. Опівночі верталася додому в своє село якась багата пані (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- пані — Пані, -ні ж. нескл. Барыня, госпожа. Неначе пані превелика. Гліб. Сама Череваниха була пані ввічлива. К. ЧР. 39. При фамиліи, родственномъ или служебномъ титулѣ и пр. прибавляется изъ вѣжливости, какъ русск.: госпожа. Пані Барабашева, гетьманова молодая!... Словник української мови Грінченка