всенепогасний
всенепога́сний
А, -е, інд.-авт. Похідне від все і непогасний.
оце світіння полохких світань
світів жертовних, що мене запалює
всепепогаспим і ламким, як крига,
огнем співучих надторосів — криг. (П-1:80).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me