повногорля
повного́рля
Я, с., інд.-авт. Похідне від повний і горло.
До гори, до рік, до повногорля,
повногруддям зобов'яж мене.
Кожним днем боліти, кожним днем
виповняти серце власним горем. (П-2:200).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me