самовтрата

самовтра́та

(самоутрата), -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втрата.

Проминання — цілюще.

Одужання — самовтратою. (ВЦ:160);

Поки стане,

захолоне крутіш осуг

невблаганний

з самовтратами самосуд. (Т.1, кн.2:233).