самодарування

самодарува́ння

Я, с., інд.-авт. Похідне від само... і дарування.

Ти був скупий чи то — занадто щедрий

на власну душу і не брав нічого

із тих дарів високих, що тобі

належать правом самопочезання

і самодарування... (ЧТ:36);

Самодарування —

це здатність

самознищення. Пощо

це добровільне самогубство? (ЧТ:121).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me