самодокір
самодо́кір
Самодокору, ч., інд.- авт. Похідне від само... і докір.
Не вір — ні долі, ні собі не вір,
а спроневіра і самодокір
і змерзлий крик, що грудкою у горлі
засів мов кляп — то все неначе дріт
колючий. (П-2:290).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самодокір — самодо́кі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- самодокір — САМОДО́КІ́Р, до́ко́ру, ч. Докір самому собі. Тисячі вболівань та самодокорів дошкуляли [Аліні], мов зубний біль (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- самодокір — САМОДО́КІ́Р, до́ко́ру, ч. Докір самому собі. Тисячі вболівань та самодокорів дошкуляли [Аліні], мов зубний біль (Ю. Янов., II, 1954, 94). Словник української мови в 11 томах