жалощі
ЖА́ЛОЩІ, ів, мн.
1. Пригнічений настрій, що викликається бідою, нещастям, невдачею і т. ін.; туга, скорбота.
Зібралося Анні на тугу й жалощі, і вона.. силкувалася вилити їх піснею (Фр., І, 1955, 61);
Вони [спогади] ..ятрили серце дівоче, завдаючи йому болю та жалощів, від яких хотілося плакати (Шиян, Гроза.., 1956, 50).
2. Те саме, що жаль¹ 2; жалість, співчуття.
Головним почуттям моїм до нього [товариша] були жалощі (Л. Укр., III, 1952, 687);
В Зіньчиній душі наростає біль і образа, жалощі до самоі себе (Шиян, Баланда, 1957, 156);
— Не за тим я прийшла і жалощів мені ваших не треба (Собко, Справа.., 1959, 111).
3. рідко. Незадоволення з приводу чого-небудь; скарги, нарікання.
— А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (Мирний, II, 1954, 289).
Значення в інших словниках
- жалощі — жа́лощі множинний іменник, істота Орфографічний словник української мови
- жалощі — Туга, скорбота; (до кого) жаль, жалість, співчуття, спочуття; (на що) Р. бідкання, нарікання. Словник синонімів Караванського
- жалощі — -ів, мн. 1》 Пригнічений настрій, що викликається бідою, нещастям, невдачею і т. ін.; туга, скорбота. 2》 Те саме, що жаль I 2); жалість, співчуття. 3》 рідко. Незадоволення з приводу чого-небудь; скарги, нарікання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жалощі — див. сум Словник синонімів Вусика
- жалощі — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови
- жалощі — Жа́лощі, -щів, -щам, -щами Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жалощі — Жалощі, -щей, и -щів ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Свад. п. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. К. Досв. Словник української мови Грінченка