за
ЗА¹, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. за виражають:
Просторові відношення:
1. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін.:
а) за межі яких спрямовані дія, рух.
(знах. в.). — Горе моє! Горе! — Та й пішов [козак], торбину взявши, За синєє море! Шукать долі (Шевч., II, 1963, 127);
Дівчата десь далеко співали веснянку. Галя, почувши, вийшла за ворота послухати (Мирний, IV, 1955, 119);
Як вийшов за село Давид, гудів тільки дріт на телефонних стовпах (Головко, II, 1957 78);
б) позад, по другий бік яких хто-, що-небудь знаходиться, міститься, перебуває або щось відбувається.
(оруд. в.). Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними квітник (Коцюб., II, 1955, 392);
Десь за горами Україна, Його кохана сторона (Сос., II, 1958, 351);
В цю мить залящав кулемет за ліском (Бажан, І, 1946, 122);
// У сполуч. із сл. сідати (сидіти, сісти), стояти (стати) і т. ін. уживається при вказуванні на предмет, біля якого хто-небудь розташовується, щоб виконати певну дію, або хтось знаходиться, виконуючи що-небудь.
Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать (Котл., І, 1952, 205);
Галя пообідала і сіла за піаніно (Мокр., Острів.., 1961, 9);
Хай буде мир, щоб нам щодня Учитися за партою (Нех., Ми живемо.., 1960, 72);
За рулем сидів маленький боєць (Гончар, III, 1959, 90).
2. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., безпосередньо за якими хто небудь іде, щось рухається.
Побігла дівчинка за саньми… (Хотк., І, 1966, 72);
Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним (Коцюб., І, 1955, 469);
Часом ми помічали баранця на червоній хвилі й зіскакували на ноги, бігли вбік, доки за нами гналися розгнівані води (Ю. Янов., II, 1958, 51);
Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (Чорн., Визвол. земля, 1959, 51);
// Уживається при означенні того, в напрямку руху чого також хто-, що-небудь рухається.
— Пливи, пливи, моя доню, Дніпром за водою. Та випливи русалкою (Шевч., І, 1963, 358);
Хай спогади линуть за вітром, Немов голубі пелюстки!.. (Рильський, І, 1960, 186).
Часові відношення.
3. з род. в. Уживається при вказуванні на час, період, коли що-небудь відбувається або відбувалося.
Була в Латії синагога, Збудована за давніх літ (Котл., І, 1952, 192);
У галасі мені хтось показав Край столу місце і значущо мовив: Тут за часів Паризької комуни Промову виголосив Клемансо (Рильський, III, 1961, 265);
За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино (Гончар, III, 1959, 376);
// Уживається при вказуванні на особу, в період життя або діяльності якої здійснюється, відбувається що-небудь.
— Так нехай, — думає, — дитина нагуляється, поки молода, та згадує, як добре було за батька жити (Кв.-Осн., II, 1956, 255);
Було вже так одного разу, ще за царя, що повиходили сюди ж таки люди зустрічати архієрея, ..а вийшло так, що не архієрей їхав, а п’яний Григорій Сірик гнав панських коней (Довж., І, 1958, 80);
//Уживається при вказуванні на предмет, явище, при наявності якого що-небудь відбувається.
Він поспішав, щоб за сонця увійти в місто (Панч, І, 1956, 552);
Виїхати треба було рано, щоб ще за холодка пригнати биків до лісу (Тют., Вир, 1964, 241).
4. із знах. в. Уживається при вказуванні на відрізок часу, протягом якого що-небудь відбувається.
Змолотили [люди жито], нівроку їм, За одну годину (Шевч., II, 1953, 15);
Боюся перечитати те, що написав за останні дні (Коцюб., III, 1956, 149);
П’ять ораторів зміняється за хвилину — та кортить усім говорити (Довж., І, 1958, 44);
Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду? (Головко, II, 1957, 96);
Люди за війну злими поробилися. Та що люди — бджола злішою стала! (Стельмах, II, 1962, 75).
5. із знах. в. Уживається при вказуванні на строк, проміжок часу, після якого що-небудь відбувається.
За місяць я пришлю Вам рукописи (Коцюб., III, 1956, 203);
А ще за хвилину на польовій доріжці попід посадкою задеркотіли мотоцикли (Гончар, Людина.., 1960, 129);
Поїзд прийде за півгодини (Ю. Янов., II, 1958, 96).
6. із знах. в. Уживається при вказуванні на період, який відділяє одну дію від іншої наступної, на певний час перед чим-небудь.
За день до мого од’їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (Вас., II, 1959, 267);
І саме перед тим за день жінка Кушніренкова приходила на хутір (Головко, II, 1957, 29);
Ми приїхали за 15 хвилин до десятої (Ю. Янов., II, 1958, 119).
7. з оруд. в. Уживається при вказуванні на послідовну зміну однієї дії, стану, особи, предмета, явища іншою дією, станом і т. ін.
Похилилась, Заплакала [Ярина] знову… А за нею й старий батько (Шевч., І, 1951, 281);
Шаланди, розпустивши паруси, похляскавши ними на тихому вітрі, одна за одною відриваються від берега (Ю. Янов., II, 1958, 45);
— Партачі! Партачі! Партачі! — кричав він за кожним невдалим пострілом (Гончар, III, 1959, 52).
8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на одночасність, паралельність різних дій, занять і т. ін.
Я всі вечори просиджував за переглядом перекладів (Коцюб., III, 1956, 386);
За кавою Мержинський розповів їй ще чимало цікавого (М. Ол., Леся, 1960, 206).
Причинові відношення:
9. із знах. в. Уживається при вказуванні па причину, підставу якої-небудь дії або стану.
Подякував за хліб, за сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1953, 50);
[Молодий хлопець:] Прости мені за згірдне слово, брате (Л. Укр., II, 1951, 145);
— Трохим? боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 32);
Дехто почав сперечатися за місця в машинах (Юрій Яновський, II, 1958, 60);
— Коли ж я зраджу, — хай скарають мене за це товариші! (Володимир Сосюра, II, 1958, 486).
10. з оруд. в. Уживається при вказуванні на об’єкт, що є перешкодою до певної дії.
Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід (Коцюб., III, 1956, 328);
Вони поспішали.., бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (Гончар, III, 1959, 78);
— За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато (Тют., Вир, 1964, 119).
Обставинні (способу дії) відношення:
11. з оруд. і знах. в. Уживається на означення способу дії.
Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два (Шевч., VI, 1957, 190);
Зачіпати мене вважав [Степан] за найкраще саме з того, як мені сидіти (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34);
Ніс [Тихін сокиру] у руці за топорище (Головко, II, 1957, 115);
Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне містечко, просуваючись вперед кілометр за кілометром (Гончар, III, 1959, 225).
12. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія.
За його прикладом обляглись [на лаві] і Тихович з Савченком (Коцюб., І, 1955, 201);
Новаків вишикували за ранжиром (Добр., Ол. солдатики, 1961, 36);
Мене ти проводжала, за звичаєм, І для прощання бракувало слів (Рильський, II, 1960, 280);
Всі запорожці за цим знаком поскидали свої шапки, потупивши очі в землю, як завжди велося між козаками, коли мав промовляти старший (Довж., І, 1958, 255).
Відношення мети:
13. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на мету дії.
Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Шевч., І, 1951, 244);
[Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Л. Укр., II, 1951, 241);
— За що воюємо, я тебе питаю? За що кров проливаємо? За любов! За шанування! (Довж., І, 1958, 155);
На зборах веде [ударниця] скрізь перед, агітує за похід технічний (Сос., І, 1957, 499).
Кількісні відношення:
14. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь міри, кількості чогось.
Коли він добіг до свого дому, далеко вже перейшло за північ (Хотк., І, 1966, 61);
Мої співмешканці прийняли мене добре. Наймолодшому з них було за сімдесят (Ю. Янов., II, 1958, 103);
Козак за коліна грузнув у снігу (Ле, Україна, 1940, 70).
15. із знах. в. Уживається на означення якої-небудь міри, межі.
Давай пізнавать, де ми є. Так за вісімнадцять верстов від Попового хутора опинилися! (Хотк., І, 1966, 170);
Йому все було мало роботи.. Він сам робив за двох (Коцюб., II, 1955, 51);
Глущак стоїть за п’ятнадцять кроків, тримаючи ствол маузера на зігнутій лівій руці (Довж., І, 1958, 102).
Об’єктні відношення:
16. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, рідко особу, які беруть, за які тримаються і т. ін.
Веде коня за поводи Та плаче Ярина (Шевч., І, 1951, 281);
Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і держусь за гриву (Л. Укр., І, 1951, 313);
За руку Зою він узяв, послухав пульса (Сос., II, 1958, 416);
//Уживається при вказуванні на заняття, до якого приступають, або предмет, який створюють, виготовляють.
Через.. несподівану слабість я не міг сісти за нове оповідання (Коцюб.,III, 1956, 388);
Зразу ж і засів [Павло] за науку (Головко, II, 1957, 265);
Вона щось шила. собі ..потім заходилася світити лампу, і знову сіла за шитво (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 265).
17. із знах. в. Уживається при вказуванні на об’єкт думки, розмови і т. ін.
Дома вони розказали за все Джерисі і Нимидорі (Н.-Лев., II, 1956, 186);
— Не варта вона, щоб за неї й думати (Головко, II, 1957, 138);
— Та ви чого мене за культуру питаєте? — посуворішав Сергій (Тют., Вир, 1964, 141).
18. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які є об’єктом спостереження, нагляду, догляду і т. ін.
Чорти за ними [панами] приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Котл., І, 1952, 135);
Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (Коцюб., II, 1955, 86);
Поїла [мати] таращанців чаєм, ходила за пораненими, прала бійцям сорочки… (Довж., І, 1958, 195);
В процесі польоту ми спостерігали за зірками, за Місяцем (Рад. Укр., 6.ІХ 1962, 3).
19. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, які є об’єктом хвилювання, уболівання і т. ін.
— Чого ти журишся? — вона спитала тихо, — Чи плачеш ти за ким, Чи скоїлося лихо? (Гл., Вибр., 1951, 130);
[Любов:] Мені страшно за тебе, тільки за тебе! Чи стане у нас сили для такого непевного кохання? (Л. Укр., II, 1951, 44);
— Сценарій морський думаю.. Море, корабель, наші матроси й нудьга за батьківщиною (Ю. Янов., II, 1958, 42);
Бійці скучали за сонцем. Бачили його давно-давно (Гончар, III, 1959, 208).
20. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, твір і т. ін., згідно з положеннями яких що-небудь твердиться.
Літературна наука, за В. І. Леніним, мусить бути войовничою, наступальною. Тут не може бути жодних компромісів (Рад. літ-во, 4, 1968, 17).
21. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, яких наслідують, підтримують і т. ін.
— Мировий, кажуть, пан, і він за панами тягне (Коцюб., І, 1955, 462);
«Ми за тобою, отамане!» «Веди нас, батьку!» — «Хлопці, в путь!» — «Покажем ми старшині й пану веселу і криваву путь!» (Сос., І, 1957, 377);
Батьки недовірливо споглядали на це [князівські забави], але молодь була за князем та дружинною службою (Оп., Іду.., 1958, 263).
22. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., по які хто-небудь відправляється.
Микола післав [послав] двірника за лікарем (Хотк., І, 1966, 61);
Легка бджола за взятком полетить (Рильський, III, 1961, 184);
— Прибула допомога. — Боженко показав на інспектуру. — Марш за зброєю! — Це знущання! — обурився Борковський (Довж., І, 1958, 202);
— За жаром треба збігати (Гончар, II, 1959, 148).
23. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, в обмін на який виконується що-небудь, а також при вказуванні на ціну, за яку щось купується або продається.
І синові за три копи Жупанок купила (Шевч., І, 1951, 232);
Жав Іван Притика із своєю жінкою.. на попівськім лані за снопи (Март., Тв., 1954, 35);
Старий Мотузка був похвалився, що коня він купив на ярмарку. Тихін байдуже спитав, за скільки та яких літ. (Головко, II, 1957, 137);
— На лан потягнуться й ті, що з радою душею працювали б за полтиник (Стельмах, І, 1962, 567).
24. із знах. в. Уживається при вказуванні па особу, замість якої хто-небудь діє, виступає від її імені і т. ін.
Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав (Котл., І, 1952; 253);
— Живемо бо, знаєте, громадою й один за всіх, а всі за одного… (Козл., Мандрівники, 1946, 26);
Закони Катами писані за вас, То вам байдуже (Шевч., II, 1953, 93);
— Мене не буде — будь йому за батька… (Мирний, IV, 1955, 51);
Задуха.. незвичний там просто зварився б, а ти ще ж і в кабіні бульдозера, в пилюці, в гуркоті, у випарах пального.. І ти працюєш, перевертаєш степ, бо норми за тебе ніхто не дасть (Гончар, Тронка, 1963, 78);
За Давида Тихін відповів (Головко, II, 1957, 126).
25. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність або відсутність чого-небудь у когось.
Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Шевч., II, 1963, 299);
— Чого він дивиться на мене? Що він примічає за мною? — думала Галя (Мирний, IV, 1955, 122);
[Аецій Панса:] Лінивий служби легкої шукає, я за Руфіном лінощів не знав (Л. Укр., II, 1951, 358);
Приніс раз один мужик подать в волость, а писар прийняв, подививсь у книгу та: — За тобою тут ще недоплати десять карбованців (Україна.., І, 1960, 22);
// Уживається при вказуванні на особливості, які характеризують кого-, що-небудь.
Хлопчик уродився смаглявим, чорнобровим, опецькуватим, за всіма ознаками — викапаний батько (Тют., Вир, 1964, 524).
26. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на:
а) парубка, чоловіка, з яким одружується дівчина, жінка або з яким її одружують.
(знах. в.). [Наталка:] Петро нічого не виноват [винен], а я сама не хочу за пана возного (Котл., II, 1953, 40);
Кажуть, Лукіян Середа комусь одверто признався, чому не віддає дочки за Саранчука (Головко, II, 1957, 513);
б) чоловіка, з яким перебуває в шлюбі жінка.
(оруд. в.). Тільки всього два роки була я за ним [Павлом] (Вовчок, І, 1955, 4);
За Левком краще б жилося [Христині]: в нього й землі більше, і коні відразу будуть (Стельмах, І, 1962, 520);
в) особу, при якій хто-небудь живе, перебуваючи в певних родинних зв’язках.
(оруд. в.). Добре, кажу, Макусі жити за такою дочкою! (Кв.-Осн., II, 1956, 254).
27. із знах. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які виступають або приймаються в ролі кого-, чого-небудь, як хто-, що-небудь.
В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 106);
Кошовий отаман.. кришив тютюн на низенькому пеньку, що правив, очевидно, за стіл (Довж., І, 1958, 229);
Вона не знала жодного румунського слова і шофер був їй водночас і за перекладача (Смолич, І, 1958, 45);
Треба було торгуватися — він уважав нас за дурнів (Ю. Янов., II, 1958, 72);
Хома завжди поводився з своїм приятелем суворо і ніякого панібратства не терпів. — За кого вони мають мене? (Гончар, III, 1959, 243).
28. із знах. в. Уживається при означенні того, за що борються, що відстоюють, що є об’єктом змагання.
Ще малим він не раз бився з хлопцями за Марусю й не давав її на поталу (Хотк., 1, 1966, 101);
— Прощай навіки, Батьківщино! За тебе ми йдемо на смерть (Сос., II, 1958, 497);
// Уживається при означенні того, на користь, в інтересах кого, чого щось відбувається; протилежне проти.
Венера зачала блавати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг (Котл., І, 1952, 208);
В Миколи запеклось серце, а в душі заворушилась думка помститись [панові] за себе, за батька, за Нимидору (Н.-Лев., II, 1956, 187);
— За ваше здоров’я, пане сотнику! — одним духом перехиляв [Погиба] первак (Стельмах, II, 1962, 63).
29. із знах. в. Уживається при порівнянні і зіставленні кого-, чого-небудь.
— Хіба краща є за тебе? (Шевч., І, 1951, 95);
Живуть люди невінчані і нічого їм не діється, Ще чи не щасливіші бувають за шлюбних (Коцюб., І, 1955, 35);
Хома.. заявив, що він цього вирішити сам не може, бо мав командира, старшого за себе (Гончар, III, 1959, 244);
— Я вам, чуєте, не гірше за нього, усі наші чумацькі пісні проспіваю (Стельмах, І, 1962, 50).
Означальні відношення:
30. із знах. в. Уживається при вказуванні на час періодичного видання, число, місяць, рік — газети, журналу і т. ін.
Вісника за цей рік ще не бачив, хоч аж тричі писав до Редакції з проханням прислати (Коцюб., III, 1956, 433);
Кожушний з кишені витяг газету.. — Оце до речі, за яке ж число? — найперше кинувся Давид (Головко, II, 1957, 124).
31. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність підпису, номера, печатки на документі.
— Еге! — Юнона закричала: — Поганець як же розібрав!.. І на! через штафет к Плутону За підписом своїм приказ, Щоб фурію від Тезифону Послав к Юноні той же час (Котл., І, 1952, 175);
// Уживається при вказуванні на наявність чиєїсь редакції певного твору, видання і т. ін.
Почав виходити [журнал «Вікна»] за редакцією В. Бобинського у Львові наприкінці 1927 року (Вітч., 2, 1961, 164).
32. із знах. в. Уживається при вказуванні на рівень освіти.
— Що тобі? Освіту маєш за вісім класів — не те, що ми, церковноприходські… (Гончар, III, 1959, 303).
ЗА², присл. На підтримку, на користь кого-, чого-небудь.
Тетяна розуміла, чому Малий не виступає ні за, ні проти, і шкодувала тепер, що сама не агроном (Добр., Тече річка.., 1961, 170);
// у знач. ім., розм. Те, що становить позитивний фактор по відношенню до чого-небудь.
Вирішувати повинен Максим сам. Зважити, обдумати всі за і всі проти (Рибак, Час.., 1960, 654).
ЗА³, част.: що [то] за: а) уживається як питальна частка.
Що за плеск?.. Із ночі, із туману випливають темні байдаки… (Сос., І, 1957, 373);
Давид аж звів голову й ложку поклав. Цікаво йому, що то за Упирка в них (Головко, II, 1957, 137);
б) уживається як підсилювальна частка.
[Єгиптянин:] Я будував би храми по-своєму.. І! що б то був за храм! Боги мої!.. (Л. Укр., II, 1951, 245);
Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (Гончар, III, 1959, 149).
Значення в інших словниках
- за — за 1 прийменник незмінювана словникова одиниця за 2 прислівник незмінювана словникова одиниця за 3 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- за — прийм. Вж. у словосп.: взятися за зброю (і до зброї), взятися за роботу (і до роботи), за власним бажанням (і з власного бажання), за всякої погоди, за два кроки від мене, за допомогою (і з допомогою), за дорученням, за законом, за звичаєм, за зразком... Літературне слововживання
- за — I прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. за виражають: Просторові відношення: 1》 із знах. і оруд. в. Вказує на предмет, місце і т. ін.: а) за межі яких спрямовані дія, рух (знах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- за — за: ◊ за дра́нґом → дранґ ◊ за калаба́нею → калабаня ◊ за ква́дранс (п'ята, шоста...) 15 хвилин до (п'ятої, шостої...)(ст)||за три (п'ята, шоста... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- за — За каплю молочка та так бити бичка. Задля марниці робити комусь велику шкоду. За онучу збили бучу. Розпочали сварку за дурницю. За твоє добро колька в ребро. За твою доброту тобі роблять шкоду. Приповідки або українсько-народня філософія
- за — БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (ужив. при позначеннях осіб, предметів, щодо яких відбуваються й на які спрямовані дії, виражені дієсл. працювати, поратися, клопотати, ходити і под. та віддієслівними іменниками від них), КО́ЛО, ЗА з оруд. в. (при дієсл. Словник синонімів української мови
- за — За, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- за — За пред. 1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. Словник української мови Грінченка