заарештований
ЗААРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заарештува́ти.
Нікому не дивно було почути, як у холодній верещать заарештовані баби (Крим., Вибр., 1965, 377);
У шістнадцятому році під час забастовки був заарештований [Артем] (Головко, II, 1957, 438);
// у знач. ім. заарешто́ваний, ного, ч.; заарешто́вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом.
Гордія Байду разом з партією заарештованих привезли до Катеринослава вночі (Панч, І, 1956, 416);
// заарешто́вано, безос. присудк. сл.
За доносом провокатора Петрова всіх кирило-мефодіївців, і Шевченка зокрема, було заарештовано (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заарештований — заарешто́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- заарештований — див. арештант; невільник Словник синонімів Вусика
- заарештований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заарештувати. || заарештовано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. заарештований, -ного, ч.; заарештована, -ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заарештований — Заарешто́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)