кабінетний
КАБІНЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кабіне́т.
Кабінетне приміщення; Кабінетна криза;
// Признач. для кабінету.
Кабінетні меблі;
// Який виконується або відбувається в кабінеті.
Весь творчий процес відбувався майже без кабінетної підготовки, а під час репетицій (Минуле укр. театру, 1953, 148);
// Власт. кабінетові.
Кабінетна тиша.
2. перен. Відірваний від життя, не зв’язаний із практикою.
[Орест:] Хто любить, той не віддасть любого в жертву мертвій теорії, мріям кабінетним (Л. Укр., II, 1951, 59);
Ломоносов ніколи не був кабінетним вченим, відірваним від життя (Ком. Укр., 4, 1965, 79).
∆ Кабіне́тний портре́т; Портре́т кабіне́тного форма́ту — фотопортрет розміром 18 х 24;
Кабіне́тний роя́ль — рояль невеликого розміру.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кабінетний — кабінетний – кабінетський Кабінетний – 1. Який стосується кабінету – кімнати для занять, службового приміщення і т. ін. Кабінетні меблі. 2. Що відбувається в кабінеті; відірваний від життя. Кабінетні заняття, кабінетний учений. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- кабінетний — кабіне́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- кабінетний — КАБІНЕТНИЙ – КАБІНЕГСЬКИЙ Кабінетний. 1. Який стосується кабінету – кімнати для занять, службового приміщення тощо: кабінетні меблі. 2. Який відбувається в кабінеті; відірваний від життя: кабінетні заняття, кабінетний учений. Кабінетський. Літературне слововживання
- кабінетний — -а, -е. 1》 Прикм. до кабінет. Кабінетна криза. || Признач. для кабінету. Кабінетні меблі. || Який виконується або відбувається в кабінеті. || Власт. кабінетові. Кабінетна тиша. 2》 перен. Відірваний від життя, не зв'язаний із практикою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кабінетний — Кабіне́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)