кавалерія
КАВАЛЕ́РІЯ, ї, ж. Кінне військо; кіннота.
Замолоду служив я.. в кавалерії (Стор., І, 1957, 116);
За тиждень вони дійшли б, мабуть, і під Львів та попросилися в червону кавалерію панів бити (Козл., Ю. Крук, 1957, 349).
∆ Легка́ кавале́рія — кіннота з легко озброєних вояків на швидкохідних конях.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кавалерія — кавале́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кавалерія — Кінне військо, кіннота. Словник синонімів Караванського
- кавалерія — -ї, ж. Кінне військо; кіннота. Легка кавалерія — кіннота з легко озброєних вояків на швидкохідних конях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кавалерія — Кіннота Словник чужослів Павло Штепа
- кавалерія — кавале́рія (франц. cavalerie, італ. cavalleria, від лат. caballus – кінь) кіннота, один з родів сухопутних військ; в арміях більшості країн світу існувала до 50-х pp. 20 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
- кавалерія — КІННО́ТА, КАВАЛЕ́РІЯ, КОМО́ННИЦЯ заст. Колони партизанських загонів з обозом та кіннотою розтяглися на багато кілометрів (П. Воронько); Дійсну військову службу він служив у кавалерії (В. Кучер); Пан підкоморій дав останній свій наказ, І рушила вперед комонниця ураз (переклад М. Рильського). Словник синонімів української мови
- кавалерія — Кавале́рія, -рії, -рією; -ле́рії, -рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кавалерія — Кавалерія, -рії ж. 1) Кавалерія. З молоду служив я в воєнній, в кавалерії ще. Стор. 2) Орденъ. Дав звістку, що почепили йому кавалерію. Стор. Словник української мови Грінченка