магнетит
МАГНЕТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного кольору з металічним блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк.
Магнетит, або магнітний залізняк.. Назву дістав від того, що деякі його кристали магнітні (Курс заг. геол., 1947, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнетит — магнети́т іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
- магнетит — -у, ч. Мінерал чорного кольору з металічним блиском, що містить Ферум і має магнітні властивості; магнітний залізняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнетит — МАГНЕТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного кольору з металевим блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк. У формі октаедра кристалізуються магнетит, мідь, срібло, алмаз тощо (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- магнетит — магнети́т (від грец. Μαγνήτης – магнесійський) мінерал класу окисів та гідроокисів, чорний з металевим блиском. Цінна залізна руда. Словник іншомовних слів Мельничука
- магнетит — Мінерал, оксид заліза; чорний; вел. магнітні властивості; найбагатша руда заліза; в Україні — Криворізький басейн, Кременчуцький залізорудний район. Універсальний словник-енциклопедія