цвяшок
ЦВЯ́ШОК, шка, ч. Зменш. до цвях.
Стара бігала лаятись до молодих, а зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила сливинь [сливень] щодня змагатись та лаятись (Н.-Лев., III, 1956, 200);
Зайшовши у кабінет, Оксен за своєю десятилітньою звичкою зняв шапку, повісив на цвяшок і, пригладивши рукою чорне, закучерявлене спереду волосся, сів за стіл (Тют., Вир, 1964, 329);
*Образно. Що за цвяшок шпигає зсередини Василя, спонукає кожному сказати щось прикре, єхидне? (Мушк., Серце.., 1962, 47);
*У порівн. [Бичок:] Засіла мені Олена в голову, мов цвяшок! (Кроп., І, 1958, 455);
Збита шибка стриміла йому [панотцеві] цвяшком у мозку. Хто її збив? (Март., Тв., 1954, 247);
Над нами вгорі показалося небо, на йому між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася.. Квочка (Вас., І, 1959, 146).
Значення в інших словниках
- цвяшок — цвя́шок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цвяшок — [цв’ашок] -шка, м. (на) -шку, мн. -шкие, -шк'іў Орфоепічний словник української мови
- цвяшок — ЦВЯ́ШОК, шка, ч. Зменш. до цвях. Стара бігала лаятись до молодих, а зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила сливинь [сливень] щодня змагатись та лаятись (І. Словник української мови у 20 томах
- цвяшок — цвя́шок цвяшок||цьвичок ◊ заби́ти цвя́шок залишити слід, закарбувати; нав'язати думку, ідею (ст): Ми довго над цим не задумувалися, але цей напис “забив цвяшок” підсвідомо у наші душі (Овад)||забити цьвочок Лексикон львівський: поважно і на жарт
- цвяшок — -шка, ч. Зменш. до цвях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвяшок — стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
- цвяшок — Цвя́шок, цвя́шка, на -шку; -шки, -шків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвяшок — Цвяшок, -шка м. ум. отъ цвях. Словник української мови Грінченка