єднання
ЄДНА́ННЯ, я, с. Тісний зв’язок; згуртованість.
Бенкет вийшов на славу: земські стовпи зійшлися з дворянськими стовпами празникувати свято єднання, згоди (Мирний, III, 1954, 288);
В міцному братньому єднанні ми захистили правди світ (Уп., Вітчизна миру, 1951, 56);
//Взаємозв’язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин.
Про культурне єднання українського і білоруського народів свідчать їхні театральні зв’язки (Мист., 1, 1959, 13);
Це край мій — В труді і в обнові, Де вільний, щасливий народ Живе у єднанні й любові (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єднання — (братерське) співдружба, співдружність; (дія) злука, об'єднання; (народів) дружба, взаємопоміч, спілкування, обр. братерство. Словник синонімів Караванського
- єднання — єдна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- єднання — -я, с. Тісний зв'язок; згуртованість. || Взаємозв'язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єднання — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Словник синонімів української мови
- єднання — Єдна́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- єднання — Єднання, -ня с. 1) Соединеніе, соглашеніе. 2) Договариваніе. Словник української мови Грінченка