ідилія
ІДИ́ЛІЯ, ї, ж.
1. Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи.
Це була не стільки ода, скільки ідилія, у якій вихвалялося життя сільського мешканця на лоні природи (Бор., Тв., 1957, 19);
Він [Т. Шевченко] негативно ставився до всіляких ідилій і сентиментально-мелодраматичних писань (Укр. літ. критика.., 1959, 49).
2. перев. ірон. Про близьке до природи, мирне, безтурботно-щасливе життя.
Вона хотіла показати своїм гостям у своїм домі скромну та тиху ідилію, гармонійне життя матері з сином (Фр., VII, 1951, 105);
Так і сиділи троє.. Вечорами дивилися на волохаті зелені зорі, Анюта мугикала пісню, пес підвивав. Одно слово — справжня ідилія (Донч., II, 1956, 111).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ідилія — Безтурботність, бездоганність, рай Словник чужослів Павло Штепа
- ідилія — іди́лія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ідилія — • ідилія (грец. ειδύλλιον — зображення, малюнок) - невеликий, частіше віршований, твір, у якому поетизується життя на лоні сільс. природи; в антич. поезії І. — одна з осн. форм буколіки. Українська літературна енциклопедія
- ідилія — -ї, ж. 1》 Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. 2》 перев. ірон. Про близьке до природи, мирне, безтурботно-щасливе життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ідилія — іди́лія (від грец. είδύλλιον – малюнок, невеликий вірш-пісенька) 1. Одна з основних форм буколічної поезії – буколік. 2. Переносно – дружба, сімейне життя, що проходить без сварок, у згоді; безтурботне буття. Словник іншомовних слів Мельничука
- ідилія — Одна з форм буколічної поезії, в якій прикрашено змальовується безтурботне й щасливе життя простих людей на лоні природи; у переносному сенсі безтурботне життя. Універсальний словник-енциклопедія
- ідилія — Іди́лія, -лії, -лією; іди́лії, -лій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)