фальцет
ФАЛЬЦЕ́Т, ФІСТУЛА. — Вірте повідомленням своєї розвідки, — підвищив до фальцету свій голос представник штабу армії (Ю. Бедзик); Це був високий, як тичина, тонконогий чоловік з драглистим баб'ячим лицем і своєрідним голосом, який співці звичайно називають фістулою (С. Добровольський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фальцет — фальце́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фальцет — див. ГОЛОС. Словник синонімів Караванського
- фальцет — (іт. falsetto, від falso — удаваний, несправжній, штучний) -найвищий регістр чоловічого співацького голосу, коли під час звукоутворення голосові складки змикаються неповністю, коливаючись лише краями, через що голос звучить слабо, штучно. Словник-довідник музичних термінів
- фальцет — ФАЛЬЦЕ́Т, у, ч. Один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому; // Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). Словник української мови у 20 томах
- фальцет — -у, ч. Один із високих регістрів співацького голосу, перев. чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому. || Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). || Дуже тонкий голос, схожий за тембром на жіночий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фальцет — фальце́т (італ. falsetto, від falso – неправильний, помилковий) один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого. Словник іншомовних слів Мельничука
- фальцет — Найвищий регістр чоловічого голосу, в якому використовується лише голосовий резонатор; звучить у діапазоні жіночих голосів; застосовували у музиці XVI ст. (фальцетисти), також для співу з переливами (тирольські наспіви). Універсальний словник-енциклопедія
- фальцет — Фальце́т, -ту; -це́ти, -тів (іт.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фальцет — ФАЛЬЦЕ́Т, у, ч. Один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого, що вимагає особливого виконавського прийому; // Манера виконувати високі звуки, користуючись лише головним резонатором (ізольовано від грудного). Словник української мови в 11 томах