Окремий екземпляр, особина, елементарна одиниця живої речовини.
Словник термінів з агрофітоценології
Значення в інших словниках
індивід —
1. Особа, окремо існуючий організм, окремо взята людина як представник людського роду. 2. Окремий представник суспільства, народу, класу, даної соц. групи. англ. individual; нім. Individuum [-v-] n –s, -duen; угор. individum / egyén; рос. индивид.
Словник із соціальної роботи
індивід —
ІНДИВІДУУМ, особа, особистість, персона, жм. <�жива> душа, як ім. смертний; (істота) сов. особина, особ; неґ. тип, суб'єкт; (яскравий) феномен.
Словник синонімів Караванського
індивід —
Особа, особень, див. суб'єкт
Словник чужослів Павло Штепа
індивід —
рос. индивид, индивидуум (від латин. individuum — неподільне) — 1. Окремий організм, який існує самостійно. 2. Окрема людина, особа.
Eкономічна енциклопедія
індивід —
індиві́д іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
індивід —
-а, ч. Те саме, що індивідуум.
Великий тлумачний словник сучасної мови
індивід —
індиві́д, індиві́дуум (від лат. individuum – неподільне) 1. Окремий організм тварини або рослини який існує самостійно. 2. Окрема людина, особа
Словник іншомовних слів Мельничука
індивід —
ІНДИВІД (від лат. individuum — неподільне) — у Цицерона лат. переклад грецьк. поняття "атом". У класичній метафізичній традиції — позначення одиничного, на відміну від сукупності, маси. Ключове поняття філософії Ляйбніца, сполучене з поняттям монади.
Філософський енциклопедичний словник
індивід —
ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев.
Словник синонімів української мови
індивід —
ІНДИВІ́Д, а, ч., книжн. Те саме, що індиві́дуум. Гурт людей, група, нація, клас, все людство не творять нічого самі, безпосередньо, а через індивідів (Еллан, II, 1958, 67); Приватна власність роз’єднує людей...
Словник української мови в 11 томах