закомара

(давньорус. < грец. — камера)

Напівкругле завершення прясла стіни середньовічної церкви, яке звичайно відповідало формі внутрішнього склепіння. Оскільки покрівля настилалася по З. (т. зв. позакомарне перекриття), то створювалась можливість направити дощову і талу вологу по водостокам вздовж лопаток, якими стіна поділялась на прясла. З посиленням декоративних тенденцій в архітектурі Московії XVII ст. вживалися кільоподібні З.

Значення в інших словниках

1. закомара — -и, ж. Напівкругле чи кілевидне завершення зовнішньої стіни будівлі, що закриває собою внутрішнє склепіння й повторює криву його обрису.  Великий тлумачний словник сучасної мови