сельбище

Територія, зайнята в основному житловими будівлями.

Значення в інших словниках

1. сельбище — се́льбище іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. сельбище — -а, с., заст. Поселення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сельбище — СЕ́ЛЬБИЩЕ, а, с., заст. Поселення. На цім місці [в Сімферополі] було грецьке сельбище Неаполіс (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
4. сельбище — ПОСЕ́ЛЕННЯ (місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства), ОСА́ДА заст., СЕ́ЛЬБИЩЕ заст. Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, — У протилежних кінцях простягались поселення їхні (переклад Бориса Тена)...  Словник синонімів української мови
5. сельбище — Се́льбище, -ща, -щу, -щем; -бища, -бищ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сельбище — СЕ́ЛЬБИЩЕ, а, с., заст. Поселення. На цім місці [в Сімферополі] було грецьке сельбище Неаполіс (Вишня, І, 1956, 159).  Словник української мови в 11 томах
7. сельбище — Сельбище, -ща с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187.  Словник української мови Грінченка