ханака

(тюрк.)

Споруда для постійного проживання убогих мусульманських монахів, яка включалася до комплексу мечетей. Обитель дервішів з центральним парадним залом для молитов і піклувань. Була розповсюджена на східних землях мусульманського світу (порівн. текіє, завійа).