видженє

Ви́дженє [видження]. Вигляд.

● Знати (когось) з видження - знати (когось) в обличчя, з вигляду, зовні. Визбудили в мені симпатію, про яку, мабуть, і не снили, хоч знаю вас лише з видження, бачила вас під час викладів науки гармонії (Коб., Valse melancolique, 104)

// пол. wiedzenie — 1) бачення, 2) побачення (з хворим, ув’язненим і т. ін.), znać kogoś z wydzenia — знати когось в обличчя, з вигляду.