візита
Візи́та, ж.р. Візит, відвідини, гостина. Бесіду нашу перервала якась візита (Б., 1899, 35, 2); Рано ми трохи заспали, а хоть я і зібралася, то казали, що ми спізнимося до потягу, і я вже лишила ту візиту (Коб., Листи, 59, 368)
// пол. wizyta, ж.р. — візит; порівн. візита, фр. — відвідини, гостина (СЧС, 88), візит (фр. visite, від лат. visito — відвідую) — відвідання кого- небудь, переважно офіційне (СІС, 154).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.