ескорта
Еско́рта, ж.р. 1. Екскорт, супровід. Ґвардия піша і кінна творила ескорту (Б., 1895, 7, 2).
2. Варта, охорона. Я майже цілими днями не мав нічого в роті; а в грудній кишені мав я одробину своєї рідної землі, котру мені батько всунув в кишеню, коли ми прощалися впосліднє [...] Тепер мені відібрали і її, так само, як і оружіє, коли мене віднайшли. Відтак взяли мене під ескорту і поставили перед воєнний суд (Коб., Лист засудженого вояка до своєї жінки, 142)
// пол. eskorta — екскорт, супровід; порівн. ескорта, фр. -загін війська, що охороняє обоз або якусь особу, конвой (СЧС, 165).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.