завельонований
Завельоно́ваний [завелонований]. Закритий вуаллю (вельоном) Тут були густо завелоновані пані, несміливі, делікатно вбирані дівчата і молоді люди з глумливим усміхом на устах та зворушеним поглядом (Коб., Земля, 349)
// пол. welon — 1) вуаль, 2) welon ślubny — фата; укр. діал. вельон — фата.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.