зненападу

Знена́паду, присл. Зненацька, несподівано. — А тьфу тобі, цур та пек! — засьпівав він дзвінким, сильним тенором і зненападу луснув Грінку по плечах, що той аж присів (Уаліп, 28)

// порівн. пол. znienacka — несподівано, раптово, зненацька.