зіштивнілий
Зішти́внілий. Нерухомий, непорушний, застиглий. Неначе зіштивніле море, простерлася земля з полудня на захід, і лише з одної сторони темнівся ліс (Коб., Земля, 232)
// див. штивний.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.