керат

Ке́ра́т. Привід. Керати. Млинки до чищеня збіжа, трієри, лущак кукуруз, січкарні Гекса з патентованими валками, жолобковими вставами, дуже легко ходять, краяк бураків, шротовник (Товариш, 1908, рекл.)

// пол. kierat — привід (напр., кінний, електричний); порівн. керáт, нім. -зубчасте колесо, же обертають коні, а то й люди, що вправляє в рух якусь машину (напр., у млині) або ж піднімає вагу (СЧС, 512).

Значення в інших словниках

1. керат — Ке́рат: — привід, пристрій [18]  Словник з творів Івана Франка