клевета
Клевета́. Наклеп, обмова. Не доста, що пустили в світ безстидні клевети, попідписували на них людий, котрі своє чесне ім’я на щось подібного ніколи би не дали, без їх відомости, але ще сміють таких людий публично до відповіди потягати і безчестити. Здає ся, що то о. Микитович з о. Вольчиньским такі штучки виштудеровали (Б., 1895, 8, 4); А хоч-не-хоч мусіли замовкнути фонетику, “польских запроданців”, "уніятів" і т. п. клевети на Русинів (Б., 1899, 35, 3)
// рос. клевета — наклеп, обмова.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.