приректи

Приректи́. Пообіцяти. Міністр прирік уділити відповідну поміч тамошним потерпівшим жителям (Б., 1895, 14, 4); Рівно ж за старанєм др. Мильковича прирекло й “Музичне товариство” дати запомогу на ціль археольоґічних розслідів (Б., 1907, 68, 3); Преосьвященний владика, прочитавши важнійші точки статуту, одобрив істнованє товариства, прирік віддати єму уміщенє в резиденцій і свою поміч і уділив архиєрейске благословеньство (Звідомл., 1914, 13)

// пол. przyrzec — пообіцяти, запевнити.

Значення в інших словниках

1. приректи — Приректи́, приріка́ти: — дати обіцянку [V] — обіцяти, пообіцяти [2] — пообіцяти [4,III,IV,XII] — приобіцяти [1,X] — обіцяти, пообіцяти [XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. приректи — приректи́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. приректи — див. прирікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приректи — ПРИРЕКТИ́ див. приріка́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. приректи — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. приректи — ПРИРЕКТИ́ див. приріка́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. приректи — Приректи, -речу, -че́ш гл. Сказать. Вона прирекла до дітей: «Чекайте, діти!» Гн. І. 92.  Словник української мови Грінченка