притакнути
Прита́кнути, прита́кувати. Ствердити, стверджувати. А кождий щирий фільольоґ притакне, що то чутє не дуже приємне — от немовби тобі зв’язали руки і ноги і пустили пливати! (Корд., 1904, 9-10); Із сього виходить, що із двох присудів, з котрих один на те саме притакує, що другий заперечує, мусить один бути правдивий; якийсь третій присуд не є можливий (Канюк, 1911, 29).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.