прятати

Пря́тати.

1. Прибирати, складати. Міста не можуть без него [мита] обійти ся. Оно справедливе, бо хто буде за тими, що продають в місті, прятати і замітати, хто буде стерегти їх і їх майна, коли на те не буде гроша з мита? (Б., 1895, 13, 4); Казала Virginia, що в Вас в хаті “sehr ordentlich”. Шкода, що в Вас не була, була би-м Вам надробила паперу, аби-сте були мали за ким прятати, бо не знаю, хто там має в Вас смітити (Коб., Листи, 59, 369).

2. Збирати, складати. Вороги мої най би заве іди такі ситі були, якя була сита і твій тато в той чорний час. Молоко я продавала, клала крейцарик до крейцарика, і продавала яєчка, і прятала крейцарики, і воно тривало якийсь час, заки ми оцього доробилися, що маємо (Коб., Земля, 366);

/ образно. А я знаю, що я би тепер писала! І я стільки собі прятала дум в душі на осінь, а тепер жий від рання до вечора як мужик, без пера (Коб., Листи, 35, 303)

// порівн. пол. sprzątać, sprzątnąć — 1) прибирати, складати, 2) збирати урожай; укр. діал. прятати — прибирати, ховати; рос. прятать — ховати.

Значення в інших словниках

1. прятати — Порядкувати, робити лад у хаті [I] — прибирати [VI,VII] — робити лад, прибирати [IV] — прятати [14, с. 263] – “прибирати” [СБГ, ІІ, с. 159], [ІЦ-2009]  Словник з творів Івана Франка
2. прятати — пря́тати дієслово недоконаного виду прибирати, чепурити діал.  Орфографічний словник української мови
3. прятати — прячу, прячеш, недок., діал. Прибирати (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прятати — хохл. (прятать) ховати ховати, заховувати, заховати, позаховувати, переховувати, переховати, попереховувати, поховувати, поховати, приховувати, приховати, поприховувати, сховувати, сховати, посховувати, запроторювати, запроторити, позапроторювати...  Словник чужослів Павло Штепа
5. прятати — ПРЯ́ТАТИ, пря́чу, пря́чеш, недок., діал. Прибирати (у 1 знач.). Осипова стелила постіль і прятала в світлиці (І. Франко); Жінки і варять самі, і прятають в хаті, і шиють, і бавлять діти, і вчаться – все нараз! (О. Кобилянська); У хаті підбілювали та прятали, чекалося на гостя (В. Стефаник).  Словник української мови у 20 томах
6. прятати — пря́тати прибирати, складати, наводити лад (м, ср, ст): – Що ти робиш? – Та от потихоньку прятаю в хаті. І кінця-краю не видно тій роботі (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. прятати — ПРИБИРА́ТИ де, що (надавати приміщенню або території охайного вигляду), ПОРЯДКУВА́ТИ де, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ) що, ЧЕПУРИ́ТИ що, ПРИБИРА́ТИСЯ де, розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ що, розм., ПРЯ́ТАТИ де, діал., ПОПРЯ́ТУВАТИ де, діал., ОПРЯ́ТУВАТИ що, діал.  Словник синонімів української мови
8. прятати — Прятати, -таю, -єш гл. 1) Прибирать, убирать. 2) Погребать, хоронить. А коли брата прятали? Федьк.  Словник української мови Грінченка