тикати
Ти́кати.
1. Чіпати. Остає тільки боротьба за осьвіту, о поступ, а в тім ділі виходить конфлікт тільки в справах віри; не тикаючи її впрост після засади о свободі віри, не буде й отвертої боротьби між сьвітскою а духовною інтеліґенциєю, а правдива осьвіта зробить своє й не натручуючи ся, не влізаючи в людску душу з постолами (Б., 1907, 77, 1)
// пол. tykać — торкатися, чіпати, зачіпати.
2. Встромляти.
● Не тикати своїх пальців межи двері — не втручатися в чужі справи. Ми ж в їх домашні справи не мішаємо ся, не повинні і вони тикати своїх пальців межи двері (Б., 1895, 107, 1)
// порівн. пол. nie kładź palca między drzwi — не загострюй стосунки, не йди на рожен.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.