тішитися
Ті́шитися.
1. Тішитися, радіти. Стоцький каже Вам переказувати, що дуже тішиться, що Ваша дисертація вже до половини готова. Отже, подаю Вам до відомості. Пігуляк те саме. Вони числять з певністю на Вас — ждуть (Коб., Слова..., 253).
2. (чим?) Мати (що?), користуватися (чим?).
● Тішитися симпатією (ласкою) - відчувати, мати до себе добре ставлення. А з якою заїлостию при тім поступає ся, можуть панове з того видіти, що то тов[ариство] дам, котре тішить ся ласкою більшости краєвого виділу, на випадок розв’язаня призначило після статутів свій маєток на богаті товариства львівскі, щоби тільки нічо не дісталось бук[овиньским] Русинам (Б., 1895, 10, 2); Якою "симпатією ” тішила ся “Молода Україна“ серед „старих” видко з того, що в Чернівцях не було одних зборів, не відбула ся одна "гарбатка ”, щоб не обкидано болотом молодіжи, що “розбила стару фірму ”[...], що “виступає проти сідоголових патріотів, які свої зуби з’їли на патріотичній роботі” (Сімович, 1908, 522); Тішилася великою симпатією межи своїми товаришками по заняттю, а навіть і самі професори, гострі подеколи до нечемности супроти своїх учеників і учениць любили її по-батьківськи і робили їй свої закиди й уваги в найлагідніший спосіб, щоб лиш не діткнути її (Коб., Valse melancolique, 89); Були це письменники, що в офіціяльних тодішніх літературних колах (н. пр., у видавництві “Вік” не великою тішилися симпатією) : Олена Пчілка, Михайло Старицький, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко, Леся Українка, здається, Іван Липа, з галичан — Василь Стефаник. Фотографії цієї мені не довелося бачити. Але ж ціла група й досі стоїть мені перед очима (Сімович, 1938, 40)
// пол. cieszyć się -1) (czymś, z czegoś, na coś) тішитися, радіти (з чогось, чимсь), 2) (czymś) користуватися (чимсь), мати (щось), cieszyć się powodzeniem — мати успіх.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.